Фотознімки китобійної буденності поблизу Фарерських островів червоною стрічкою промайнули крізь сторінки у соціальних мережах. Заклики були поширені серед мільйонів людей. Ми ділилися ілюстраціями один з одним, мліючи від жаху та обмінюючись коментарями. Ми не вірили у те, що це відбувається у цивілізованому товаристві, серед розвинутих та освічених людей…

У житті кожного з нас ця думка затрималась не більш ніж на мить, а хвилі мальовничих бухт світу забарвлюються у насичений червоний і сьогодні.

Ігри інтелекту

У 1964 році на блакитних екранах з`явився дивовижний персонаж – дельфін Фліппер, котрий пустує обабіч заповідних берегів, товаришує з малечею доглядача заповідника, перешкоджає діям браконьєрів та завжди приходить на допомогу людям. Серіал став не тільки адаптацією фільму, що був показаний раніше, але і своєрідним месседжем на адресу підростаючого покоління. А незабаром саме ссавці, схожі на Фліппера, перетворились на переважну статтю прибутку винахідливих браконьєрів.

Дельфіни – інтелектуально обдаровані істоти. Наукою доведена присутність інтелекту у пляшконосих дельфінів (афалін). Афаліни здатні співвідносити своє тіло із людським, моделюючи поведінку і повторюючи рухи, можуть розуміти послідовність штучної мови, розрізняти символи, узагальнювати правила та створювати абстрактні поняття. Більш того, вони можуть впізнавати себе у дзеркалі, що означає наявність у цих ссавців самосвідомості.

Історія знає тисячі випадків рятування людських життів дельфінами. Та ще більше історичних фактів фіксують численні смерті довірливих рятівників, щорічно вловлюваних людиною заради забавки, сумнівних традицій, м`яса.

Бухта смерті

Сьогодні, як і сотні років тому, основний спосіб вилову дельфінів має назву «полювання загоном». Це саме той метод, що барвисто ілюстрований на поширюваних фото. Однак Фарерські острови – не лідер цих перегонів за життя. Усі криваві регалії належать високотехнологічній та сучасній Японії.

Невеличке поселення Тайдзи, що знаходиться на Південному Сході префектури Вакаяма, вабить око мальовничими скелями та чудернацькою береговою лінією. Хвилі Тихого океану оминають легкі човники рибалок та знаходять свій притулок у вузьких бухтах поміж велетенського каміння. Ніщо не віщує біди, допоки човників не стає більше. Природну тишу наповнює дивний стукіт, що здатний повністю заглушити прибій.

Усі доріжки, що ведуть до бухти зі сторони скель, відгороджені металевими сітками та попереджуючими написами. Стороннім знаходитись на території суворо заборонено.

Тайдзи – найбільший у світі постачальник китоподібних для дельфінаріїв усього світу та основна локація видобутку м`яса афалін.

Задля того, щоб небезпечне м`ясо з підвищеним вмістом ртуті з`явилося на полицях супермаркетів, мисливці за наживою мають не тільки чітку стратегію, але і «сучасну» зброю — гострий ніж у кишені кожного з учасників дійства. Рибалки перекривають тисячолітній міграційний шлях дельфінів, та за допомогою шуму заганяють спантеличених ссавців до вузької бухти. Після чого територію загороджують і залишають її тимчасових жителів на одну ніч, аби заспокоїти. Вночі зграя ще має можливість бути разом, а ранок у тихому куточку Країни, де сходить Сонце, починається із жорстокої різанини.

Це питання вже не один рік обговорюється на засіданнях Міжнародної китобійної комісії, але японські представники навчилися маскувати сою діяльність під визначення «виловлювання китів та дельфінів у накових цілях». Активістів, що намагаються протистояти різанині, переслідують та випроваджують на нари.

Скільки коштує твоя посмішка?

Деяких афалін (переважно, молодих самок) відбирають, щоб відправити у дельфінарії. Одна особина коштує близько 100 000 $, але сказати, що їм пощастило більше своїх товаришів по зграї — значить нахабно збрехати. Істота, що у природних умовах пропливає біля 40 миль впродовж одного дня, виявляється «прописаною» у тісному та брудному басейні. Між тренуваннями та виставами “зірки” шоу знаходяться саме у таких домівках, та вимушені плавати поміж власних екскрементів. Рідина, що їх оточує — це звичайна прісна вода з розчиненою у ній сіллю та хлором, що спричиняє захворювання шкіри. Спілкування дельфінів-невільників між собою у дельфінаріях неможливе — рівні стіни басейнів віддзеркалюють будь-які звуки.

У таких умовах дельфіни довго не живуть, тому незабаром «відпрацьований матеріал» гине, а з фантастичних прибутків виділяють засоби на включення до конвеєру чергових артистів. В Україні афаліни занесені до Червоної книги, та хіба це перешкода для того, хто бажає на них заробити? Дельфінів з Таїджи і Чорного моря постачають до більшості українських дельфінаріїв, і кожен з нас хоча б одного разу купував туди квитки.

Тисячі інтелектуально розвинених істот із власною мовою та справжніми іменами щорічно помирають від забруднення водойм хімічними речовинами, до безсилля заплутуються у сітках, розстрілюються браконьєрами. Біля 23 тисяч китоподібних щорічно виловлюють задля різноманітних потреб.

А що ж робимо ми? Купуємо квитки до дельфінаріїв, даруємо веселі вихідні дітям та мріємо про 5 хвилин плавання у басейні з цими чудовими істотами.

І було б відвертим лицемірством заперечувати, що людина — найжахливіший хижак на Землі.