• 500 г великої білої квасолі
• 1 кг ріпчастої цибулі
• 150 мл рослинного масла
• 4-5 зубчики часнику
• 3 лаврових листа
• Сіль, перець
• 2 ч. л. меленої солодкої паприки
• 1 ч. л. меленої або товченої гострої паприки
• 1 ст. л. томатної пасти

ЯК ГОТУВАТИ:

1. Квасолю залити водою, залишити на ніч.

2. На наступний день воду злити, квасолю промити, залити свіжою водою і поставити на вогонь. Закипілу воду знову злити і налити на цей раз гарячої води на два пальці вище рівня квасолі.

3. Варити квасолю до м’якості. У воду додати лавровий лист і крупно нарізану голівку лука – для смаку і густоти. Коли квасоля звариться, відкинути її на друшляк, а воду зберегти.

4. Цибулю нарізати тонкими півкільцями (не лякайтеся кількості!), Спасерувати на рослинній олії до м’якості. Щоб пішло менше масла, можна в процесі додавати потроху воду, в якій варилася квасоля. В кінці додати роздавлені часточки часнику, солодку і гостру паприку.

5. Вогнетривку форму (краще глиняну) змастити рослинною олією, викласти на дно ряд квасолі, на неї ряд лука, знову квасоля-цибуля-квасоля.

6. У збереженій від варіння воді розвести томатну пасту, залити нею квасолю, щоб рідина була на палець вище, поставити форму в духовку, попередньо розігріту на 180 ° С, запікати близько години.

Пребранац готовий, коли рідина випарується і загусне, але страва не повинна вийти сухою.

ДО РЕЧІ: пребранац особливо хороший, коли охолоне.

Щоб квасоля вийшла м’якою, не додавайте при варінні сіль.

Смачного!

• 3/4 склянки маку
• 3 склянки води
• 6 свіжих фініків (можна замінити іншими натуральними підсолоджувачами або ж обійтися і без них)

У приготуванні макового молока не обійтися без блендера. У його чашу потрібно покласти мак, додати фініки, з яких заздалегідь були видалені кісточки, і влити трохи води. Включити на максимальну потужність і поступово додавати воду до потрібної консистенції.
Перетирати таким чином 3-5 хвилин. Отриману масу процідити через сито або марлю.

Макуху можна з’їсти, а можна використовувати в якості натурального скрабу для тіла.

• 4 великих, стиглих м’ясистих помідорів
• 1 червона цибулина
• 2-4 зубчики часника
• 4 шматки підсушеного білого хліба
• 2 столові ложки червоного винного оцту (можна замінити лимонним соком)
• сіль
• оливкова олія
• перець або будь-які інші улюблені спеції

Приготування:

Спочатку потрібно очистити від шкірки помідори. Для цього зробіть на них надріз і на хвилинку опустіть в дуже гарячу воду.

Помідори нарізати шматками і покласти в блендер, додати всі інгредієнти і перетворити в однорідну масу.

Деякі люблять, щоб цибуля була нарізаною, а не пюрірована разом з іншими складовими. Для цього наріжте його півкільцями і прикрасьте ними тарілку з сальморехо.

До подачі на стіл потрібно сховати готовий суп в холодильник на пару годин, адже сальморехо прийнято їсти холодним.

Смачного!

Від блузок  до саронг, від костюмів до краваток, від білизни до нічних сорочок, від простирадл і наволочок до носових хусточок  – шовк і досі широко використовується в текстильній індустрії.  Не всі знають, що шовк також використовується (хоча і  меншою мірою) у парашутах, велосипедних покришках, сигарних смужках, хірургічних нитках та штучних серцевих клапанах.

Ми звикли асоціювати шовк виключно із шовкопрядом, тому що задля виробництва цієї тканини щороку вбивають сотні мільйонів цих комах. Насправді, шовк – це волокно, яке виробляють багато різних видів комах, зокрема павуки, чиї шовкові резерви також використовуються у медицині та військових експериментах.

Не зважаючи на те, що синтетичний шовк, вироблений з ліоцелу (різновид целюлозного волокна) важко відрізнити від справжнього шовку, застаріла практика використання шовку комах залишається найпоширенішою.

Перед тим, як перетворитися на метелика, лялечки Bombyx mori використовують шовк для створення кокону. У природі, щоб вибратися з кокону, майбутній метелик прогризає собі шлях на волю. Але в текстильній промисловості  шовк масово виробляється шляхом розведення і одомашнення шовкопряда. Коли гусінь входить у стадію лялечки, її кокон занурюють в окріп. Це вбиває хробаків та  розплутує довгі волокна.

Близько 15 шовкопрядів гине задля того, щоб можна було виготовити один грам шовку.  Зрідка шовк збирається вже після того, як метелик самостійно вибрався з кокону, але в цьому разі шовкові ниточки є значно коротшими, тому становлять значно меншу комерційну цінність.

Є й ніші способи отримати шовк, які не призводять до смерті комахи, але й вони порушують низку етичних питань. Шовк Ахімса, наприклад,  виготовляється з кокону метелика Bombyx mori , після того , як той прогриз свою домівку та залишив її.  Але справа в тому,  що шовкових черв’яків одомашнюють та використовують для  виробництва матеріалу,  так само як одомашнюють та використовують інших  тварин: не враховуючи природні потреби та зі шкодою для здоров’я.  Дорослі особини не можуть літати, тому що їх тіла занадто великі. Самці не можуть їсти, оскільки їхні роти є недорозвинутими.  Те саме можна сказати і про метеликів, яких використовують у великому комерційному виробництві, щоправда їм щастить ще менше: комахи помирають  на ранніх стадіях розвитку, так і не досягаючи зрілості.

Звісно, обмеження на використання шовку та вживання меду може налякати веганів-початківців. Але варто все ж таки поставити собі декілька питань. Чи відчувають комахи біль? Чи важливо людині урізати свої інтереси заради інтересів комах? І, взагалі, чи є у комах інтереси? Дійсно, ми не можемо дати вичерпну відповідь на ці питання, але це не означає, що ми маємо ігнорувати моральні проблеми, які ці питання порушують.

Думки експертів можуть багато в чому відрізнятися. Втім, будь-який дослідник скаже, що комахи реагують на подразники,  прагнуть задоволення і тікають, коли їм загрожує небезпека.

Говорячи про комах,  ми, все ж таки,  не повинні забувати про моральні питання тільки на тій підставі, що наші знання про цих крихітних істот не можна назвати вичерпними. Світогляд вегана дуже відрізняється від світогляду звичайної людини, яка сприймає інших істот як спосіб задоволення своїх потреб. Правда в тому, що ми не повинні використовувати комах, і немає жодних переконливих обґрунтувань  їхньої експлуатації.

                                                     Переклад  - Анна Овчаренко

Редагування  - Катерина Загорська

за матеріалами наших гуру: 

Процес покращення людства триває. Все більше людей стає веганами. докладатиме зусиль, щоб тримати вас в курсі цих подій.

Горох на Русі здавна був основною їжею в пісні дні і по сей день він залишається головною бобовою культурою слов’ян.

Опис

Горох – самозапильна однорічна трав’яниста рослина з добре розгалуженою стрижневою кореневою системою, гілкується стеблом і непарноперистим складним листям, черешки яких закінчуються чіпкими вусиками, з сімейства Бобових. Цвітіння гороху починається зазвичай через 1-2 місяці після посіву, коли в пазухах листків з’являються фіолетові або білі квітконоси, зібрані в суцвіття і мають метеликовий вид. Причому майже кожен день на рослині з’являються нові квітки, а існуючі поступово зав’язуються і утворюють боби, різноманітні за розміром, формою і забарвленням, залежно від сорту. У плоді містяться 5-10 розташованих в ряд насінин з гладкою або зморшкуватою поверхнею. При цьому кращими видами гороху вважаються ті, що дають зморшкуваті, так зване мозкове, незграбно-квадратне насіння, що відрізняється солодкістю і високою якістю.

Горох розділяється на дві великі групи: цукровий і лущильний. Перший не має перегородок усередині бобів і вирощується для отримання недостиглих ніжних стручків, що вживаються в їжу цілком, без вилущування насіння. Лущильна ж рослина відрізняється наявністю пергаментного шару з боку внутрішніх стулок плодів, що робить стручок неїстівним, а культивується такий горох заради зеленого насіння, що йде на консервацію.

Горох – одна із самих холодостійких культур, що витримує заморозки при появі сходів до -6 ° С, тому її можна висівати ранньою весною. Ще однією позитивною якістю рослини є швидке формування високих стебел з настанням відлиги. Таким чином, горох встигає вирости до моменту посадки теплолюбних овочів і надійно захищає їх молоді паростки від несприятливих погодних умов. Крім іншого, як і всі бобові, горох збагачує грунт азотом за рахунок розвитку на його корінні корисних мікроорганізмів, що засвоюють атмосферне з’єднання з повітря – він покращує живлення і відповідно прискорює розвиток інших рослин.

Батьківщиною гороху вважається Південно-Західна Азія, але з початку нашої ери рослина повсюдно культивувалася і по всій Європі. У різних країнах ставлення до продукту сильно відрізнялося: стародавні греки вважали його їжею бідняків, а от у Франції горошок подавали на королівських учтах. У західних слов’ян, білорусів і українців культура гороху виступала в ролі найважливішого обрядового атрибуту, китайці шанували її як символ родючості і багатства. У цей час у промислових масштабах горох виробляється в Китаї, Індії, Франції, Канаді, Росії, Україні та ряді інших держав, що постачають продукт на світовий ринок у консервованому і сушеному вигляді. У їжу використовується недостигле насіння, з якого готують супи, пюре, салати і прикрашають ним різні страви.

Склад і корисні властивості гороху

Горох – важливе джерело білків і незамінних амінокислот у раціоні вегетаріанців і веганів. До того ж, він цінний завдяки вмісту вітаміну С, РР, Е, групи В, каротину, а також таких мінеральних речовин як: фосфор, калій, кальцій, магній і залізо. Горох володіє високою живильною цінністю і здатний забезпечити організм енергією навіть при важкій фізичній і розумовій роботі, психо-емоційному перенапруженні.

Гороховий кисіль, іменований на Русі “ситтю”, використовували не тільки як продукт харчування, але і як сечогінний засіб при уролітіазі – каменях у нирках. Припарки з горохового борошна  застосовуються в народній медицині для розсмоктування фурункулів, наривів і твердих запальних інфільтратів. Згідно з теорією китайської медицини, горох допомагає при патології судин, хворобах крові і жовчі, ожирінні і проносі, а європейські вчені в цей момент зайняті розробкою антивікових косметичних засобів з компонентами цієї зернової рослини.

Шкода і протипоказання

Продукт не можна вживати при гострих нефритах і подагрі, загостреннях захворювань травної системи і при хронічній недостатності кровообігу.

за матеріалами наших гуру:

Процес покращення людства триває. Все більше людей стає веганами.  докладатиме зусиль, щоб тримати вас в курсі цих подій.

Червонокачанна капуста – продукт багатий біологічно активними речовинами, що перешкоджають виникненню і зростанню ракових клітин.

Опис

Цей вид капусти походить від дикорослих видів, поширених в прибережних країнах Середземного моря (райони Північної Африки і Західної Європи). У Росію капуста була завезена в кінці XVII століття. Ця рослина сімейства хрестоцвітних відноситься до того ж виду, що й білокачанна капуста, і відрізняється від неї забарвленням зовнішнього і внутрішнього листя. Незважаючи на те, що червонокачанна капуста більш стійка до холодів і менш схильна до хвороб і шкідників, порівняно з білокачанними сортами, вона все ж залишається менш поширеною в нашій країні і вирощується, в основному, в нечорноземній зоні.

Качани червонокачанної капусти невеликі і дуже щільні, мають фіолетово-червоне листя, іноді з пурпурними або синіми відтінками. Забарвлення листя обумовлене ​​наявністю в них особливого барвника – антоціану. Відтінок листя залежить від сорту капусти і від кислотності грунту, на якому вона вирощується. Так, капуста, що зростає на лужних грунтах, синіє, а на кислих – набуває червонуватих тонів. Антоціан крім незвичайного кольору надає капусті й специфічний гострий смак. Овоч добре зберігається протягом всієї зими. Сорти червонокачанної капусти по мірі дозрівання поділяються на ранні, середні та пізні. Середній період росту рослини займає до 160 днів. Розсаду вирощують у відкритому грунті, а до червня висаджують на грядки.

Червонокачанна капуста в кулінарії використовується, перш за все, в сирому вигляді – з неї виходять найбільш корисні і смачні салати. Вона трохи жорсткувата, тому що містить майже в два рази більше клітковини, порівняно з білокачанними сортами. Однак, цю проблему можна усунути, обдавши капусту гарячою водою – це прибере зайву жорсткість овоча, зберігши при цьому всі його цінні властивості. Також червона капуста підходить для маринування та квашення: її солять з яблуками і журавлиною. Готується вона трохи довше, ніж її біла родичка. Щоб зберегти всі корисні речовини, що містяться в капусті, її краще тушкувати на пару. А якщо в будь-який овочевий салат додати терту капусту і приправити оливковою олією і лимонним соком – на столі з’явиться апетитна і дуже корисна страва. Червонокачанна капуста смачно поєднується з кислуватими яблуками. Слід пам’ятати, що в готовій страві капуста іноді забарвлює сусідні продукти. А якщо господиня навпаки хоче зберегти і підкреслити фантастичне забарвлення цього овоча, то їй у цьому допоможе трохи оцту або ложка лимонного соку, які зроблять забарвлення капусти ще красивішим.

Склад

За даними USDA Nutrient Database в 100 г червонокачанної капусти міститься:

• Вода – 90.39 г
• Білки – 1.43 г
• Жири – 0.16 г
• Вуглеводи – 5.27 г
• Харчові волокна (клітковина) – 2.1 г

Вітаміни:

• Вітамін А (бета-каротин) – 0.056 мг
• Вітамін В1 (тіамін) – 0.064 мг
• Вітамін В2 (рибофлавін) – 0.069 мг
• Ніацин (вітамін В3 або вітамін РР) – 0.418 мг
• Вітамін В6 (піридоксин) – 0.209 мг
• Фолієва кислота (вітамін В9) – 18 мкг
• Вітамін С (аскорбінова кислота) – 57 мг
• Вітамін Е (токоферол) – 0.11 мг
• Вітамін К (філохінон) – 38.2 мкг

Макроелементи:

• Калій – 243 мг
• Кальцій – 45 мг
• Магній – 16 мг
• Натрій – 27 мг
• Фосфор – 30 мг

Мікроелементи:

• Залізо – 0.8 мг
• Марганець – мкг
• Мідь – мкг
• Цинк – 0.22 мг

Калорійність

У 100 г капусти в середньому міститься близько 31 ккал.

Корисні властивості червонокачанної капусти

Можливо, червона капуста не така універсальна, порівняно з білокачанною, оскільки має особливий присмак та біохімічний склад, але користі від цього продукту значно більше. У її листі міститься клітковина, протеїн, безліч мінеральних речовин (калій, кальцій, натрій, залізо), а також цілий набір вітамінів групи В і вітамін С (аскорбінова кислота). Причому вітаміну С в ній у два рази більше, порівняно з білокачанними сортами. Усім відомо, що аскорбінова кислота захищає наш імунітет і підтримує в нормі психічні процеси, бореться з вірусами, мікробами і паразитами, благотворно впливає на стінки судин.

Червонокачанна капуста – відмінне джерело біологічно активних речовин, включаючи антоціани і фітонциди. Антоціани проникають у кровоносну систему і сприяють зміцненню стінок судин, підвищують пружність капілярів, борються з розвитком білокрів’я, а також володіють антиоксидантними властивостями. Фітонциди пригнічують ріст і розмноження бактерій і мікроскопічних грибів в нашому організмі. В листках капусти містяться антибактеріальні речовини, що запобігають розвиток туберкульозної палички, а також біофлавоноїди, що зменшують ламкість капілярів.

Червонокачанна капуста має гіркуватий присмак завдяки вмісту в ній глюкозинолатам – натуральним антиканцерогенним речовинам, що перешкоджають утворенню і розмноженню онкологічних клітин. Так, за даними досліджень, проведених данськими вченими, червона капуста вдвічі зменшує ризик розвитку раку молочної залози у жінок. Сік червоної капусти застосовують при лікуванні жовтяниці, при хронічному кашлі, а також в період осінньо-весняних епідемій гострих респіраторних захворювань у якості профілактичного засобу.

Протипоказання

Червонокачанна капуста містить багато клітковини, яка досить важко перетравлюється в шлунково-кишковому тракті. Тому людям з хворим шлунком і виразковою хворобою дванадцятипалої кишки рекомендується замінити цей продукт на білі сорти капусти або зовсім відмовитися від вживання цього овоча.

за матеріалами наших гуру: 

Процес покращення людства триває. Все більше людей стає веганами.  докладатиме зусиль, щоб тримати вас в курсі цих подій.

Стручкова квасоля – низькокалорійний і легкозасвоюваний продукт, що є прекрасним джерелом енергії для людського організму

Опис

Стручкова квасоля – це кущова рослина або рослина, що плететься, сімейства бобових, батьківщиною якої вважається Центральна і Південна Америка. Квасоля була відома з найдавніших часів: так, римляни використовували її не тільки в їжу, але і застосовували в косметичних цілях. Вони отримували з квасолі декоративну пудру, яка розгладжує зморшки і володіє пом’якшувальним ефектом. Відома красуня Клеопатра використовувала цю рослину як однин з компонентів своєї унікальної маски для обличчя. У Європу квасоля потрапила тільки в XVI столітті завдяки голландським та іспанським морякам, які привезли її в свої країни з Південної Америки. Незабаром ця рослина з’явилася і в Росії – її тоді називали «французькі боби». Спочатку квасоля вирощувалася виключно в декоративних цілях – нею прикрашали сади і квітники, і тільки на початку XVIII століття її почали вживати в їжу. Незабаром стали розводити сорти ніжної квасолі, яку можна було вживати в їжу разом зі стручками. Такі стручки відрізнялися товстими соковитими стінками і дрібним насінням. Європейці із задоволенням почали цілком їсти ​​боби-лопатки і гідно оцінили відмінні смакові якості стручкової квасолі, а також її величезну користь для здоров’я. Сьогодні стручкову квасолю вирощують практично всюди – рослина все більше завойовує славу як цінний дієтичний харчовий продукт з унікальними цілющими і поживними властивостями.

У світі налічується понад 50 видів стручкової квасолі. Всі сорти стручкової квасолі діляться на кущові і ті, що в’ються, а, залежно від будови бобу на цукрові, – напівцукрові і лущильні. Стручки цукрових сортів можуть мати на бокових швах жилаві волокна або бути «безволокнистими». Сорти без волокон, звичайно, краще, оскільки їх простіше готувати. Плодоносить стручкова квасоля з липня по вересень, залежно від сорту. За один сезон стручкову квасолю можна зібрати не менше 5 разів. Збір урожаю проводять в період, коли стулки бобів ще соковиті і плоди трохи не дозріли (зазвичай на десятий день після того, як зав’яжуться боби).

Від звичайної квасолі стручкову квасолю відрізняє особливий спосіб вживання в їжу – її їдять цілими стручками, не розкриваючи їх. Їстівні тільки молоді зелені стручки, які є важливим компонентом дієтичної кухні. Перезрілі стручки довго готуються і як наслідок стають сухими і жорсткими. Перед приготуванням будь-якої страви стручки обов’язково відварюють у киплячій підсоленій воді. Якщо стручки мають з боків волокна, то їх необхідно очистити. Найпростішою стравою будуть відварні стручки, приправлені рослинною олією і посипані рубаною зеленню. Стручкову квасолю можна згасити з морквою та цибулею, заправити оливковою олією з лимонним соком – це стане справжнім джерелом вітамінів на вашому столі. Крім того, стручки можуть використовуватися як основу для різних салатів. Вони чудово поєднуються з іншими овочами: броколі, болгарським перцем, морквою, помідорами та цибулею. Плоди стручкової квасолі консервують і на зиму: їх солять, маринують або просто заморожують (попередньо відваривши), причому заморожені стручки стовідсотково зберігають всі свої корисні властивості.

Склад і корисні властивості стручкової квасолі

Стручкова квасоля дуже корисна: вона містить багато легкозасвоюваних білків, мінеральних речовин (фосфор, залізо, калій, кальцій, цинк, магній, хром) та вітамінів (вітамін А, С, В1, В2). Це низькокалорійний і дієтичний продукт, який можуть вживати люди, які страждають надмірною вагою, оскільки квасоля нормалізує вуглеводний обмін. Є у складі квасолі і клітковина, вуглеводи, жири – всі ці речовини допомагають людині зберегти здоров’я і захищають його від згубної дії вільних радикалів. Вважається, що саме стручкові сорти квасолі не вбирають в себе токсичні речовини з навколишнього середовища.

Стручкова квасоля незамінна для хворих на цукровий діабет. Ця рослина містить інсуліноподібну речовину аргінін, яке має здатність знижувати рівень цукру в крові. Найбільша кількість аргініну міститься саме в стручках, тому діабетикам рекомендується вживати відвар зі зрілих стручків. Стручкова квасоля корисна при анемії і малокрів`ї; вона покращує роботу нирок, печінки та органів шлунково-кишкового тракту, благотворно впливає на стан нервової системи. Крім того, ця рослина – природний доктор при порушеннях роботи серцево-судинної системи: квасоля перешкоджає утворенню холестерину, прогресуванню атеросклерозу, гіпертонії. Стручкова квасоля володіє і сечогінною дією: вона виводить з нашого організму надлишки солі, у зв’язку з чим страви з неї будуть бажаним гостем при подагрі і сечокам’яній хворобі.

Протипоказання

Стручкову квасолю не рекомендують вживати в періоди загострення таких захворювань, як: хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, холецистит і коліт.

за матеріалами наших гуру: 

Процес покращення людства триває. Все більше людей стає веганами.  докладатиме зусиль, щоб тримати вас в курсі цих подій.

Кіілька цих маленьких горішків не тільки допоможуть справитися з відчуттям голоду, але і будуть дуже корисними для здоров’я.

Опис

Арахіс (ще розповсюджені назви земляний і китайський горіх) – назва рослин із сімейства Бобових та однойменних плодів. Батьківщина арахісу – Південна Америка, де налічується близько 70 видів цієї рослини. У цей час арахіс вважається цінною харчовою культурою і вирощується в більшості країн з теплим кліматом – в ряді країн Південної Америки, США, Італії, Іспанії, Франції, а також у багатьох країнах Африки та Південної Азії.

Арахіс знаходить широке застосування в кондитерській і харчовій промисловості. Горішки вживають в їжу як у сирому, так і в підсмаженому вигляді, також їх додають у кондитерські вироби або роблять з них різні креми і пасти.

У багатьох країнах основна маса врожаю переробляється на арахісову олію, яка за своїми харчовими якостями практично не поступається оливковій. Вищі сорти арахісової олії використовують для приготування маргарину, кондитерських і хлібо-булочних виробів, рибних консервів, а також для виготовлення медичних препаратів. Менш якісну олію використовують при виробництві мила.

Також арахіс використовують у виробництві пластмас, штучної шерсті, клею та іншої продукції хімічної промисловості.

Склад

У 100 г сушеного арахісу міститься:

• Вода – 10 г
• Білки – 26.3 г
• Жири – 45.1 г
• Вуглеводи – 10.0 г (у т.ч. моно-і дисахариди – 4.2 г)
• Зола – 2.6 г

Вітаміни:

Вітамін В1 (тіамін) – 0.7 мг
Вітамін В2 (рибофлавін) – 0.1 мг
Ніацин (вітамін В3 або вітамін РР) – 13.2 мг
Вітамін С (аскорбінова кислота) – 5 мг

Макроелементи:

Калій – 650 мг
Кальцій – 75 мг
Магній – 180 мг
Натрій – 22 мг
Фосфор – 350 мг

Мікроелементи:

Залізо – 5.0 мг

Калорійність:

У 100 г арахісу в середньому міститься близько 551 ккал.

Корисні властивості арахісу

Завдяки великій кількості антиоксидантів, що входять до складу арахісу, він є відмінною профілактикою захворювань серцево-судинної системи, утворення злоякісних пухлин і процесів раннього старіння. За останніми даними, за вираженістю антиоксидантного впливу арахіс знаходиться на одному рівні з ожиною та суницями і поступається лише гранату.

Високий вміст протеїнів у арахісі досить швидко викликає відчуття ситості, що використовується в різних дієтах для схуднення, крім того, білки цього горіха характеризуються оптимальним співвідношенням замінних і незамінних амінокислот, через що мають високий рівень засвоюваності.

Також арахіс має жовчогінну дію, корисний при виразковій хворобі і гастритах, нормалізує процеси кровотворення, сприяє оновленню клітин шкіри, покращує слух, пам’ять і увагу, благотворно впливає на статеві функції. Лікарі рекомендують невеликі кількості арахісу при сильному виснаженні і важких хворобах.

Обережно!

Незважаючи на велику кількість корисних властивостей, дієтологи не рекомендують зловживати арахісом. Висока калорійність арахісу може привести до появи надмірної ваги. Крім того, сирі горішки можуть викликати різні порушення травної системи, а шкірка і пил арахісу є сильними алергенами, через що протипоказані алергікам. До основних симптомів алергічної реакції відносять:

• поява свербежу
• набряки порожнини рота і гортані
• болі в животі
• нудота
• у важких випадках – анафілактичний шок

Тому при появі описаних симптомів алергії слід припинити вживання арахісу і продуктів, що його містять.

    Автор статті – Олександр Кузнєцов                                                     

за матеріалами наших гуру:

Процес покращення людства триває. Все більше людей стає веганами.  докладатиме зусиль, щоб тримати вас в курсі цих подій.

«Унікальна серед усіх божественних створінь, тільки бджола покращує навколишнє середовище і не полює на інших істот» 

                                                                                                                                    Родні Браун

З плантації базиліку чутно сильний гул, м’які крильця розсікають повітря у нескінченному пошуку нектару.  Спостерігаючи за цими комашками, за тим, як вони запилюють крихітні білі квіти, виникає питання, як така маленька істота може настільки відчутно змінювати наше життя?

Тим не менше, без бджіл :

-   Їжа на нашому столі

-   Квіти у нашому садку

-   Одяг

можуть просто зникнути.

Бджоли запилюють  близько 80% всіх фруктових, овочевих та сільськогосподарських культур у розвинутих країнах. Так, звісно,  можна розпорошувати шкідливі добрива  і пестициди на рослини, щоб “позбутися” деяких проблем (і створити нові). Але, крім цього, треба вигадати й створити таку хімічну речовину, яка могла б успішно запилювати великі культури. Тим не менше,  як і раніше, створюються  та функціонують сільськогосподарські системи, що можуть стати причиною винищення одного зі своїх найбільших помічників.

Ми помиляємось, якщо вважаємо, що мед є  побічним продуктом природного запилення, яке здійснюють «домашні» бджоли. Чи знаєте ви, що дикі побратими бджіл (такі як джмелі)  набагато кращі запилювачі?  Шанси, що «дикуни» будуть атаковані кліщами та Африканськими  бджолами, значно нижчі, ніж у «домашніх»  бджіл. Справа в тому, що ці  бджоли можуть зимувати протягом 11 місяців і не живуть великими колоніями. Таким чином, вони не виробляють величезної кількості меду.

Дайте бджолам відпочити

Звичайно, ви можете намазувати велику ложку меду на ранковий  тост, не замислюючися над тим, що створення однієї краплі меду – це величезний подвиг. Щоб зробити один кілограм меду, колонії мають  «обробити» більше чотирьох мільйонів квітів, подолати відстань у 110000 км зі швидкістю до 24 кілометрів на годину! За своє життя бджола створює  приблизно одну чайну ложку меду. Це має важливе значення для вулика у тих випадках, коли нектару не вистачає (наприклад, узимку). Іноді виникає надлишок нектару у вулику, але це співвідношення важко визначити.  Тому, зазвичай, бджоляр забирає весь мед і замінює його цукром або  кукурудзяним сиропом.

Чи можете ви уявити, що хтось забирає у вас всі свіжі фруктові соки і замінює їх на солодкі газовані напої? Так, газована вода може дати вам трохи енергії, але, зрештою, вона зробить вас хворими.

Чи замислювалися ви, дивлячись на свічку з бджолиного воску, про те, що  бджоли повинні споживати близько трьох з половиною кілограм меду, щоб виробити близько половини кілограму воску?  І чим більше ми беремо від них (бджолиного пилку, маточного молочка, прополісу), тим важче ці істоти повинні працювати, тим більша кількість робочих бджіл необхідна.

Коли ви бачите банку меду, у вашій уяві певно виникають симпатичні вулики з дитячих мультфільмів, наприклад, з «Вінні-Пуха». Але більшість вуликів на разі мають форму великої коробки, що є абсолютно неприродною формою для бджіл. Ці коробки використовують по всій країні для запилення сільськогосподарських культур і вироблення меду. Це складні та заплутані для бджіл системи навігації. Дорогою бджоли губляться і помирають, і можуть поширювати хвороби від одного інфікованого вулика до  іншого. Також бджолам часто обмежують вибір «страв». Введення в раціон великої кількості рослин із пестицидами призводить до позбавлення домашніх  бджіл рідного дикого запаху запилювачів. Крім того, бджолярі можуть вбити королеву, якщо вони помічають, що у вулику виникає загроза роїння (природне  відокремлення частини сім’ї з маткою і утворенням нової сім’ї). Така ж невесела доля може спіткати й трутнів*, які вважаються непотрібними для виробництва меду.

*Основна функція трутнів – запліднити королеву, коли це необхідно.

Мед вважається здоровою їжею, здоровим харчуванням для бджіл. Чим більше ми будемо втручатися в їхній природній процес, вирощуючи бджіл як запилювачів і годуючи  “солодощами”, тим скоріше ми зіткнемося із сільськогосподарською  катастрофою.

Справа про зникнення бджіл

Питання про те, що станеться, якщо бджоли зникнуть, стоїть дуже гостро. Протягом декількох останніх років,  свідчення про зникнення  бджіл та крах колоній  з’являлися  в The New York Times, Star Tribune, Huffington Post, PBS, Discovery News і низці інших ЗМІ. Тема зникнення бджіл стала ледь не головною темою новин. Вчені поспішають з’ясувати, що стало причиною цієї проблеми, до того, як ми остаточно  втратимо важливий екологічний зв’язок, створений бджолами.

На сьогодні існує три основні теорії:

1. Пестициди

Пенсільванський Університет опублікував дослідження (2010 р.), в якому йдеться про  ”безпрецедентний рівень” пестицидів, виявлений у медоносних бджолах і вуликах у Сполучених Штатах. (Як ви думаєте, якщо отрута  була виявлена  в бджолах і вуликах,  чи немає її і у вашому меді?) Деякі з цих речовин вбивають бджіл, і вгадайте, що? Управління з охорони навколишнього середовища знає про це.

«Управління з охорони навколишнього середовища відокремлює два конкретних неонікотіноїди – імідаклоприд і клотіанідін – як високо токсичні для бджіл. Обидві хімічні речовини викликають такі симптоми у бджіл, як втрата пам’яті, порушення орієнтації в просторі, параліч і смерть.

Кілька європейських країн уже призупинили поширення цих хімічних речовин» (Mother Earth News)

2. Кліщі та віруси

Через ослаблену імунну систему (стрес, погане харчування, пестициди та інше) бджоли стають більш уразливими до вірусів, грибкових інфекцій та кліщів.

Хоча існує ціла низка процедур, спрямованих на  лікування кліщів, вірусів, грибків та інших шкідників, які нападають на колонії, жодна не вирішує проблему повністю. Цими ліками також є  антибіотики, пестициди та інші хімічні речовини, якими обробляють вулики. Якщо ці хімічні речовини не видаляти з вулика після того, як вони втрачають лікувальні властивості, вони можуть допомогти вірусам або кліщам стати стійкими до такого лікування в майбутньому.

3. Мобільні телефони

Це одна з новітніх теорій, що потребує подальшого підтвердження.

«Згідно зі статтею швейцарського дослідника, електромагнітні хвилі від мобільних телефонів відчутно впливають на поведінку медоносних бджіл і потенційно можуть заподіяти шкоду їхньому здоров’ю по всьому світу.

Щоб ​​перевірити зв’язок між бджолами і дзижчанням мобільних телефонів, вчений  поклав телефони у вулики, а потім спостерігав за  реакцією бджіл. Він виявив, що увімкнені мобільні телефони (не в режимі очікування),   змушували бджіл видавати звук, що, як правило,  сигналізує про порушення в бджолиній колонії». (ABC News)

Навіть не беручи до уваги мобільні  телефони, пестициди та віруси, комерційне бджолине сільське господарство  – чи то органічне (де бджолиних смертей менше, але все ще зустрічаються),  чи то звичайне – позбавляє бджіл можливості жити природнім життям.

Неважливо, вирішили  ви купити домашній мед або мед відомого виробника, вживаючи  його та  інші продукти бджільництва, ви сприяєте більшому використанню бджіл для отримання прибутку.

Досі маєте непереборне бажання їсти мед? Наступний факт може змінити це.

Справжня історія виробництва меду

Медоносні бджоли  -  єдині комахи, які виробляють продукт, який ми безпосередньо вживаємо*.

*Є й інші продукти комашиного виробництва (шелак) і продукти, отримані з частин комах (кошеніль або кармін), які можуть використовуватися  в їжу, але вони не вважаються самостійною стравою.  Є деякі комахи, яких в окремих країнах вважають їстівними, але мед – це  єдиний створений  комахами продукт,  який продається як повноцінний продукт харчування.

А ось правдива історія про те, як цей “здоровий підсолоджувач” отримують:

• Бджоли шукають джерела нектару.
• Коли комахи знаходять відповідну квітку, вони висмоктують і проковтують нектар.  Той, відповідно, потрапляє до бджолиного шлунку.

Не так погано…. Але чекайте.

• Бджоли  жують  нектар,  змішують його зі слиною, щоб додати у нього ферменти. Потім цю суміш вони випльовують..
• .. І  ковтають знову.
• … Потім  знову його вивергають.
• Цей процес повторюється … багато, багато разів поспіль.

Якщо б ми мали змогу побачити цей процесс наочно, чи захотіли б мастити цю речовину на наш тост?  Як не крути, а  мед являє собою суміш перетравленої  їжі і слини.

Дозвольте запитати вас:

Чи припала б вам до смаку їжа, яку спершу проковтнули, потім зригнули, пережували, знову  проковтнули і виплюнули ще раз?

Бджоли відчувають біль. Вони спілкуються одна з одною за допомогою рухів, які нагадують танок.

Хоча бджоли не можуть безпосередньо  запропонувати нам допомогу, ми маємо дякувати їм за все, що вони роблять добровільно. І не зазіхати на більше.

Ми сподіваємося, що наступного разу, коли  ви побачите бджолу, ви подивитися на неї по-іншому. І згадаєте, скільки зусиль приклала ця маленька комашка  для виготовлення меду, воску та інших продуктів бджільництва.

Навіть найменші істоти мають право жити своїм життям, вільним від надлишкових потреб людства.

                                                     Автор статті – Аліса Резерфорд-Фортунаті 

                                                     Переклад  - Анна Овчаренко

Редагування  - Катерина Загорська

за матеріалами наших гуру: 

Процес покращення людства триває. Все більше людей стає веганами. докладатиме зусиль, щоб тримати вас в курсі цих подій.

• 1 скл. борошна пшеничного
• 1 скл. борошна житнього (або грубого помолу)
• 1/2 скл. (або трошки більше) гарячої води
• сіль

Приготування чапаті:

Змішати пшеничне і житнє борошно, додати дрібку солі.
Підігріти воду, щоб вона стала гарячою, але не окріп.
Налити воду в борошно, розмішуючи.
Добре вимісити тісто, підсипаючи борошно, якщо потрібно, щоб воно стало м’яким, але до рук не прилипало.
Чим-небудь накрити і залишити на 30 хв.
Потім відірвати шматочок тіста, зробити долонями з нього кульку діаметром десь 4 см і розкачати качалкою в тонкий корж, підсипаючи борошно, щоб тісто не прилипало.

Взяти однин корж і покласти на розігріту чавунну сковороду.
Коли з’являться бульбашки на поверхні, перевернути її на інший бік.
Тепер хліб повинен почати роздуватися.
Чапаті роздувається на сковороді

Готовий коржик повинен бути повністю пропеченим, без мокрих плям, і покритий світло-коричневими цятками.
Гарячі чапаті складати в стопку в закриту ємність, щоб не холонули.
Смачніше за все їх їсти поки вони теплі.

Це страва індійської кухні, без якої не обходиться жоден обід індійців. Традиційно чапаті печуть на сухій сковороді, а потім над відкритим вогнем, щоб коржі роздулися як кульки. Але можна над відкритим вогнем і не тримати. Якщо правильно зробити тісто, то чапаті надуються ще на сковороді.

Смачного!