Згадайте найогидніший фільм жахів, який ви коли-небудь дивилися.
Перерізані горлянки, здирання шкіри живцем, ампутація кінцівок без жодної анестезії, тортури, нутрощі що летять на всі сторони, залита кров’ю бетонна підлога… Навіть ті, кому не подобаються подібні фільми, колись випадково потрапляли на таке кіно. Уявили? А тепер на секунду подумайте про те, що все це може бути реальністю. «Не у цьому житті» – подумаєте ви. І помилитеся. Саме через це проходить майже кожна тварина на бойні, яку ви звикли безособово називати «яловичина» або «свинина».
Інтенсивне тваринництво – це не добрий фермер в солом’яному капелюсі і картатій сорочці, який зі сльозами на очах заколює улюблену корову, для того, що б нагодувати Людство. Це бездушна машина, яка запрограмована на жорстокі і масові вбивства. Це окремий кривавий світ, у якому найпохмуріші ваші здогади про м’ясну промисловість всього лише буденність, а безкарність і вседозволеність ще більше підстьобують працівників до щоденних нелюдських знущань над тваринами-мученниками, які потім опиняться у… ваших тарілках.
Організація PETA – People for the Ethical Treatment of Animals (укр. Люди за етичне поводження з тваринами) – з року в рік намагається відкрити людям очі на жахи інтенсивного тваринництва. Ми переклали для вас статтю “Чому ці люди плачуть?”, яка складається з, скажімо, опису “звичайних буднів м’ясника”, для того, щоб змусити вас серйозно задуматися над тим, що саме ви їсте.
Переклад та редакція – Аліна Врублевська
Пол Маккартні колись сказав, що “якби у боєнь були прозорі стіни, усі були б вегетеріанцями”. Посилаючись на це, група безстрашних захисників тварин знайшли спосіб перенести бійню прямо на вулиці міста. Кожного вечора, у суботу, волонтери PETA Дженніфер Менутті і Бойд Вейдман транслювали для перехожих відео «Промислове тваринництво за 60 секунд», на одній з найжвавіших вулиць Маямі — Лінкольн Роуд (Lincoln Road).
Більшість людей вперше подивилися в обличчя тваринам, яких зазвичай вони називають “стейк”, “шинка”, або “наггет”. На екрані вони змогли побачити незаперечливі докази того, що їх “основною стравою” була, наприклад, корова, яка кашляла і захлиналася у власній крові, що стікала з перерізаного горла їй по голові і розтікалася по всій підлозі під нею, або свиня, що пронизливо верещала коли їй завдавали смертельні опіки у ванній для ошпарювання, курка, відчайдушні крики якої залишилися без уваги, коли її зламані ноги закували у кайдани, змушуючи дивитися на довгі низки своїх товаришів та на леза, від безперервного брязкіту яких закладає у вухах, саме ті леза, що забируть її життя. Фотограф зробив декілька знімків облич людей під час перегляду відео, ї, здається, Пол не помилявся.
Прихильник PETA Ендрю Кіршнер, ведучий ток-шоу присвяченого правам тварин на одній із радіостанцій, опублікував фото у своєму блозі, Kirschner’s Corner (Куток Кіршнера), у супроводі розповідей працівників боєнь, взятих із книги Гейла А. Айснітца “Бійня: Шокуюча історія жадібності, зневаги та нелюдського відношення у американській м’ясній індустрії”.
“Я міг би розповісти вам страшні історії … про те як у великої рогатої худоби застряють голови у ришітках воріт і, щоб дістати їх звідти, залишається тільки відтинати голови абсолютно живим істотам”
“Одного разу я взяв свій ніж — дуже гострий — і віттяв свині п’ятак, так легко, як шматок шинки. Здавалося, що свиня на кілька секунд збожеволіла. Потім вона просто очманіло сиділа і виглядала при цьому досить глупувато. Тому я набрав у руку соляний розчин і бризнув їй прямо на носа. Ось тоді ця свиня дійсно з’їхала з глузду та почала тикати мордою куди тільки могла. У мене досі залишалося трохи солі у руці — на мені були гумові рукавиці — і я запхнув сіль прямо свині у дупу. Бідолаха від болю не знала що їй робити.”
“Я бачив як живим тваринам вдягають кайдани, потім підвішують та здирають шкуру. Це відбувається занадто часто, щоб рахувати, занадто часто, щоб запам’ятати хоч когось. І це всього-на-всього процесс, що постійно тут відбувається. Я бачив закованих у кайдани телят, що збентежено озиралися перед тим, як з них знімуть шкури. Я бачив свиней, які стояли на залитому кров’ю конвеєрі при повній свідомості, і це після того, як їх мали оглушити та знерушити. Я бачив свиней, які перші декілька секунд намагалися пливти у ванній для ошпарювання.”
“Коли ці свині потрапляють у ванну для ошпарювання, вони починають верещати та конвульсійно перебирати лапами, намагаючись плисти. Іноді вони луплять лапами з такою силою, що навіть розплискують трохи води з баку. Рано чи пізно вони тонуть. Поворотний важіль, яким облаштовані ці баки, заштовхує їх глибше, не залишаючи жодних шансів на спасіння. Я не впевнений чи вони помирають від страшних опіків, чи просто тонуть, але іноді агонія триває протягом декількох хвилин.”
“Свині дуже важко переносять будь-який стрес. Якщо вдарити свиню занадто сильно, то у неї може статися серцевий напад. Якщо під час перегону свиня не хоче йти або їй стає погано, то їй у задній прохід засовують великий гак, він чіпляється за клубову кістку, а потім тварину тягнуть. Іноді гак виривається прямо з м’ясом. Але ж свиня ще жива. Я бачив одного разу, як такий гак розпоров свині живіт і звідти випали кишки. Якщо тварина падала і перекривала прохід, то гак вставляли їй прямо у щоку, і тоді тягли”
“Іноді я просто хапаю їх (свиней) за вухо та встромляю свій ніж прямо їм у очі. Я не просто вирізаю їм очі, я проштовхую свій ніж до упору, прямо до мозку та вожу ножем у різні сторони пряму них в голові”.
“У приміщенні для забою, дві молоді свинки підійшли до мене та прижались до моєї ноги, як цуцики… Через дві хвилини я повинен був вбити їх — забити до смерті залізною палицею.”
“Ти не просто вбиваєш свиню, а намагаєшся заподіяти їй якомога більше болю: то вдариш по легеням, то по хребту… і хочеш щоб вона тонула у власній крові. Роздерти їй п’ятак. Ще жива свиня буде очманіло бігати по ямі для забою. Потім вона зупиниться і буде дивитися на мене знизу до гори, а я трохи почекаю. А потім візьму свого ножа і виріжу їй око, коли вона хоч на секунду зупиниться. І ця свиня знову почне верещати.”
“Я бачив як якісь хлопці взяли мітли та засунули одну корові у анус, буквально гвалтуючи її мітлою.”
“Він поб’є їх (свиней), буде їх колоти, використовуватиме для катувань усе, що трапиться під руку. Він вже зламав три вили цього року, знущаючись над тваринами. Йому все одно куди він б’є: очі, голова, сідниці…Він б’є з тако силою, що у вил ламаються дерев’яні ручки… А потім зносить усі тіла в одну купу.”
“Я травлю корів медикаментами, поки у живих тварин не починають ламатися кістки. Коли я виводжу їх у інше приміщення, а вони не йдуть і стоять у проході, я просто тягну дріт з такою силою, що у них рветься шкіра і кров розтікається по сталі та бетону. Ламати їх ноги… А корова буде плакати і горланити з висунутим язиком. Я тягну дріт поки не зламаю їй шию.”
Чи люди питають вас, чому ви веган? Може прийшов час поділитися з ними цим?
А тепер задайте їм логічне питання: “Чому ВИ ще не вегани”?
за матеріалами наших гуру:
Процес покращення людства триває. Все більше людей, стає веганами. докладатиме зусиль, щоб тримати вас в курсі цих подій.
Этот ужас не выразить словами!
Скорей всего работники бойни реализовывали бы свою жестокость где-то в другом месте, возможно даже на людях, если бы не возможность делать это “не зря”.
Думаю, если бы не бойни, у их работников просто не было бы необходимости таким образом проявлять жестокость на каком-либо живом существе. Жестокость порождает жестокость… Добро и сострадание порождает добро.
Мы будем культивировать добро и всюду сеять его семена! Go Vegan!