Фотограф WWF Джеймс Морган поділився своїми висновками від чергової комісії, проведеної фондом:

“Будучи у складі комісії WWF, мені випала нагода провести деякий час з наглядачами за природою і постраждалими громадами в Габоні. Наступний же етап комісії передбачав поїздку до Таїланду – для спроби зрозуміти механіку і мотивацію зростання попиту на продукти тваринного походження. Перша шокуюча річ, яку мені довелось пізнати, – це контрабанда Таїланду. Я бачив багато слонової кістки в Африці, але в неоновому світлі Бангкоку купа бивнів африканських слонів виглядала куди більш відчужено, більш загрозливо.

Я почав з фотографування  Suvarnabhumi – міжнародного аеропорту в Бангкоці. Suvarnabhumi – центр мережі азійської контрабанди усіх видів: дика природа, наркотики і людина – усе це проходить щодня у кількості та цифрах, про які можна тільки здогадуватися. Тайська поліція не могла показати мені усіх державних запасів (цікаво, скільки їх там ще), але кількість слонової кістки, яку я бачив тільки за останні кілька тижнів конфіскацій, була приголомшливою.

Через кілька днів ми отримали звістку, що тайська влада зупинила вантажівку, яка намагалась перетнути кордон Таїланду з Лаосом. У кузові вантажівки було 16 тигренят, спакованих у ящики. Пізніше нам вдалося сфотографувати їх під час проведення ДНК-тесту, що є частиною процесу, за допомогою якого уряд намагається відстежувати контрабанду дикої природи на її шляху до джерел. Того ж тижня був також рекордний улов слонової кістки в Гонконзі.

Так чому ж частини тварин такі популярні в Азії? Цьому є багато соціально-історичних пояснень. Слонова кістка, наприклад, була бажаним товаром у Китаї, починаючи з династії Мін. Зараз, відповідно, є набагато більше китайського люду, що оперує на сучасному капіталістичному ринку, і готовий задовольнити цю потребу. У ранній історії неназваний політик у В’єтнамі (країна вважається основним кінцевим пунктом призначення для південноафриканського носорога) нібито вилікував рак, вдихаючи подрібнений ріг носорога, і таким чином поширив думку, що ріг тварини – панацея від раку та інших серйозних захворювань.

Напівмістичні проекції людських бажань і потреб на природний світ аж ніяк не виняткові для Азії. У світі є багато прикладів природних товарів, які без будь-якої наукової основи використовуються “для оздоровлення”. Те ж саме стосується шкіри і хутра, що використовується як засіб досягнення певного статусу. Тим не менш, ці приклади певною мірою пояснюють, чому попит на частини тварин вимираючих видів є особливо високим в азійських країнах.

Як я розумію, екологічний рух у наш час працює над двома способами вирішення цієї проблеми. По-перше, застосування сили і законодавства з метою скорочення поставок. Це передбачає посилення покарання для контрабандистів і гарантію того, що обвинувачувані не уникнуть правосуддя чи покинуть судове засідання без належного розгляду. По-друге, за допомогою раціональних аргументів, спрямованих на скорочення попиту. Це передбачає розвінчання міфу про лікувальні властивості рогу носорога (і інших частин тварин) і підвищення обізнаності про катастрофічні екологічні наслідки торгівлі ними.

Обидва підходи мають важливе значення, але також є проблематичними. Закони, що стосуються  злочинів проти дикої природи, повинні, без сумніву, бути рівносильними законам щодо контрабанди наркотиків та інших тяжких злочинів. Наслідки  злочинів проти дикої природи, як я виявив в  (мовою оригіналу), є складними і руйнівними як в соціальному, так і в екологічному сенсі. Але чи  жорсткі закони щодо злочинів проти дикої природи змінять ситуацію? У Таїланді контрабанда наркотиків карається смертною карою, але країна залишається головним центром розповсюдження наркотиків в Азії.

Медичний міф є найбільш показовою причиною злочинів проти дикої природи. Той факт, що ми знаходимося на межі втрати всього виду задля задоволення ненаситного попиту на роги (які складаються в основному з кератину – так само, як людське волосся і нігті) демонструє всю іронію та дієвість таблоїдних історій. І, хоча істина ситуації була дещо викривлена, ця історія в різних її формах відіграє важливу роль у підвищенні обізнаності у цьому питанні Європи та Америки. Однак, не думаю, що ця історія спрацює у В’єтнамі і Таїланді.

Більшість людей, яких я зустрів під час роботи над цим питанням, розповідали історії  про невиправдані способи уникнення смертельних захворювань, вдаючись до рідкісних частин тварин. Особи з діагнозом загрозливої для життя хвороби не здатні повірити науці так, як вірять надії. Люди не надто прив’язані до науки, тому історії про надії захоплюють людську уяву і неодмінно перевершать віру в науку.

Як мені здається, боротьба за скорочення споживання  частин тваринного походження повинна передбачати більший юридичний тиск для зміни свідомості, аргументуючи тим, що це лише емоційність і замовленість світу споживачів. По суті, це спричинить протистояння тих, хто розповість кращу байку. Тваринне царство, цільові види зокрема; слони, носороги і тигри – неймовірно красиві. Складні, величні, загадкові. Вони демонструють нам  природну легкість і витонченість, що нами втрачено; вони представляють такі недосяжні для людей характеристики: швидкість, силу, мужність і мудрість. Історії про те, що, ковтаючи частини тварин, поглинатимемо частину їхньої сили і змінюватимемо свою долю, є безперечно захопливими, і не дивно, що вони набирають обертів. Те ж саме стосується західного міфу про те, що ріг носорога використовується як збудливий засіб в традиційній китайській медицині (це не так). Якщо історії достатньо гарні, вони говорять самі за себе.

Немає сумнівів, що Всесвітній фонд дикої природи (WWF) та інші групи тиску, будуть відігравати важливу роль при вирішенні будь-якої проблеми, пов’язаної зі злочинами проти дикої природи, але я думаю, що не менш важливим є також, щоб журналісти і активісти не просто писали  прес-релізи… Статистика та додатки СІТЕС, які мені доводилось зустрічати, не є правильним сигналом для споживачів. Що нам потрібно – це не менш потужна історія, ніж та, що розповсюджується кровно зацікавленими у продовженні торгівлі. Поки ми здобуваємо цю історію і вчимося її розповідати, мертві слони створюватимуть авторитет Таїланду, а мертві носороги будуть продовжувати лікувати рак у вищих анонімних соціальних колах В’єтнаму”.

Переклад – Анна Овчаренко

Адаптація і редагування – Ірина Сильвеструк

За матеріалами наших гуру 

Підписати петицію, що має за мету допомогти прем’єр міністрові Таїланду, накласти повну заборону на продукти зі слонової кістки у країні –

Процес покращення людства триває. Все більше людей стає веганами. докладатиме зусиль, щоб тримати вас в курсі цих подій.