Шкіра – сьогодні один з найпоширеніших матеріалів. Від взуття та сумочок до оздоблення автівок. Шкіра використовується у такій кількості галузей і настільки легкодоступна, що насилля, яким супроводжується весь процес її отримання, залишається непоміченим.

Ця галузь не висвітлюється так, як хутряна промисловість, незважаючи на те, що насилля і страждання, які стоять за обома ними, геть однакові. Шкіра доступна набагато більшій кількості людей, ніж хутро, і її доступність зробила її нормою в свідомості людей. Крім того, шкіра рекламується і позиціонується багатьма як дещо «природне». Слово «шкіра» не викликає зв’язку з коровами, вівцями або рептиліями у більшості людей. Як і молоко, це слово рідко пов’язується з чимось жахливим або неприйнятним. Однак шкіряна галузь відповідальна за вбивство тварин, експлуатацію людей, розтринькування ресурсів та отруєння навколишнього середовища.

Ось три причини більше ніколи не купувати шкіру, а, можливо, й позбутися залишків колишнього життя прямо зараз:

1) Заради тварин.

Шкіра тварини, що знята шляхом вбивства заради прибутку. Неможливо морально виправдати цю дію. Уточнимо: всупереч поширеній думці, шкіра – це не побічний продукт м’ясної промисловості. Це – самостійна багатомільярдна галузь, що розростається, незважаючи на збільшення кількості веганів.

Індія – третій за величиною виробник шкіри у світі. Оскільки її населення складають переважно вегетаріанці і, як відомо, корови там займають особливе священне місце, це доволі дивно. Крім цього, Індія – також один зі світових лідерів з виробництва молочних продуктів, і багато людей залучено до вирощування корів у системі молочного бізнесу. Ці фермери не можуть собі дозволити утримувати корів, як тільки їх продуктивність знижується. Отже, вони продають їх людям, які знаходять спосіб їх убити. У країні передбачено всього декілька випадків, коли дозволено вбивати корову. Тому цих нещасних тварин змушують йти сотні миль до місцин, де їх можна вбити по закону. Вони змушені йти у спеку без їжі та води, а коли занадто виснажуються і не можуть продовжувати рух, їм ламають кістки у хвості, засипають перець чилі або тютюн в очі – змушуючи іти далі. Тварини, яких транспортують у вантажівках, теж не в кращому становищі. Вантажівки переповнені. Під час поїздки багато тварин гинуть або отримують тяжкі поранення рогами інших тварин. Багато хто вважає, що про цих тварин добре дбають до моменту їх продажу катам, і багато хто навіть не приймає той факт, що їх було використано як товар і вбито молодими. Якщо ви побуваєте на індійській фермі, ви побачите, що тварини утримуються в атмосфері кам’яного століття по коліно у фекаліях. Саме звідти по світі розповзається більша частина шкіряних виробів.

Корови складають 65% тварин, яких знищують заради шкіри. Кіз, вівців, алігаторів, кенгуру, страусів, оленів, буйволів також вирощують заради шкіри. Навіть екзотичних тварин розводять на шкіряних фермах у  таких же жахливих умовах, як і корів, і це нерідко приховується.

2) Заради людей.

Сьогодні більша частина шкіри обробляється в країнах, що розвиваються. Вона виробляється на підприємствах з погонною системою, де усім байдуже до прав працівників. Працівникам не платять навіть мінімальний рівень зарплатні, що його встановлено юридичними нормами. Дітей у віці 7-14 років змушують торгувати з їх будинків або багато працювати щодня біля шкідливих хімікатів. Окрім цього, їх б’ють, якщо ті добре не виконують роботу. Вони бліді і хворі. У багатьох з них виявлено туберкульоз через постійне вдихання хімікатів. І це лише верхівка айсберга! Щоб задовольняти попит на шкіру, який постійно збільшується, робітники працюють навіть при серйозних погіршеннях здоров’я. Зрозумійте важливий момент: шкіра вам по кишені тільки за рахунок рабської праці. Європейське взуття, вироблене працівниками, чиї права було дотримано, коштує в рази дорожче, і часто не по кишені середньостатистичному європейцю.

Обробка шкіри також дуже шкідлива для людей, які живуть навколо або близько до шкіряних заводів. Це спричинено тим, що перетворення трупу, що розкладається, в товар потребує використання великої кількості шкідливих хімікатів, які проникають в ґрунтову воду навкруги цих фабрик. Аналізи води виявили високий рівень ціаніду, формальдегіду та інших хімікатів. Усі вони токсичні. Центр з контролю та профілактики захворювань (Center for Disease Control and Prevention) виявив, що кількість осіб, що хворіють на лейкемію, серед жителів області навколо шкіряного заводу в Кентукі була в п’ять разів вища за середній національний рівень.

3) Заради навколишнього середовища.

Виробництво шкіри надзвичайно інтенсивно використовує ресурси. Енергія, необхідна для виготовлення шкіряного товару, в 20 разів більша ніж та, що потрібна для виготовлення аналогічного товару з синтетичного матеріалу. Оскільки галузь потребує збільшення кількості тварин на забій, колосальна енергія використовується, аби поповнити їх лави, транспортувати їм їжу і  власне тварин, щоб вбити сотні тисяч з них, прибрати відходи за ними і таке інше. Якщо скласти всі витрати, то виходить, що приблизно 8000 літрів води потрібно для виготовлення однієї пари шкіряного взуття.

Ми живемо в ХХІ столітті. Багато виробників давно відмовилися від жорстокої та егоїстичної практики виробництва шкіряних виробів. Синтетичні матеріали сприяють меншому забрудненню і значно економлять енергію. Рослинні матеріали та відновлювальні структури, такі як корок, деревина, бавовна, полотно, бамбук стають все більш доступними. Отже, перш ніж купити будь-який предмет одягу, взуття чи інший товар, переконайтеся, що через нього не постраждали тварини, люди та Планета.

Матеріал є перекладом з англійської статті індійського автора Siddharth Iyer, який народився вегетаріанцем, а 2010 року перейшов на веганське харчування.

Переклад:  Анна Єрмакова

Редагування: Ірина Сильвеструк

За матеріалами: .

Процес покращення людства триває. Все більше людей стає веганами. докладатиме зусиль, щоб тримати вас в курсі цих подій.